Финансы студентам

Організаційно-економічні важелі впливу держави на учасників підприємницької Діяльності в Україні

У період активного пошуку українським урядом нових економічних моделей і стратегій, що сприятимуть розвитку національної економіки, аналітичний розгляд сукупності

У період активного пошуку українським урядом нових економічних моделей і стратегій, що сприятимуть розвитку національної економіки, аналітичний розгляд сукупності важелів впливу держави як цілісної системи органів законодавчої, виконавчої і судової влади на учасників підприємницької діяльності, за допомогою яких вона може здійснювати політику у сфері підприємницької діяльності, є актуальним. Актуальність теми полягає ще й в тому, що за останні роки в Україні при щорічному збільшенні загальної кількості суб’єктів господарювання щорічно відбувається зменшення загальної чисельності зайнятих працівників, що негативно відбивається на соціально-економічній і політичній ситуації в державі й є одним з сигналів необхідності здійснення корегувань або кардинальних змін в існуючій політиці у сфері підприємницької діяльності.

Дослідження показують, що існує певна законодавча база, яка регулює підприємницьку діяльність в Україні, а саме порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації, ліквідації суб’єктів господарювання.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто «засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного держав-ного реєстру» (ст.4), визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності з 1 липня 2004 р. [6].

Зміни у процесі державної реєстрації відбуваються, але деякі після реєстраційні складнощі ще залишились.

В ст.42 Конституції України зазначено, що «кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом». Поряд з тим, що підприємцю надається вільний вибір як виду діяльності, так і деяких інших аспектів, існують певні обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності в Україні. Вони містяться в ст.42 Конституції України [2], в ст.4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»[7]. У розділі 7 Кримінального Кодексу України міститься 29 статей, в яких перелічені заборонені види підприємницької діяльності, бо вони є протизаконними [3].

Є складнощі й в процесі патентування, де також спостерігається висока плата за патент, великі витрати часу на патентування, що погано впливає на інноваційну діяльність.

Згідно Податкового Кодексу України (ПКУ), в Україні встановлюються загальнодержавні (наприклад, податок на прибуток підприємств; податок на додану вартість) та місцеві (на-приклад, єдиний податок) податки та збори (наприклад, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності).

В Україні ставка податку на прибуток підприємств встановлена «з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно –19 відсотків; з 1 січня 2014 року –16 відсотків» [5]. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється в такий спосіб: з 2 грудня 2010 року ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування, а також «застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року» [5].

Згідно ст.154 ПКУ, прибуток підприємств звільняється від оподаткування, або ж оподатковується за нульовою ставкою. Від оподаткування звільнені, наприклад, підприємства, що виробляють дитяче харчування; прибуток дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг; прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму [5].

ПКУ з 2012 р. змінив систему оподаткування і зменшив розмір сплати податку на прибуток в Україні. Однак розширення податкових пільг суб’єктам господарювання на безповоротній основі вносить певний дисбаланс у конкурентні відносини, ускладнює адміністрування податку на прибуток. Розмір оподаткування є важким тягарем для суб’єктів малого, мікро-, і середнього підприємництва й поряд з недостатньою дисциплінованістю платників податків погано впливає на загальний розвиток підприємництва в Україні. Внаслідок приховування податків державний бюджет недоотримує гроші. Складність системи документообігу, високі ставки податку на прибуток змушують підприємців приховувати реальні прибутки, порушу-вати закон. У сфері державної підтримки підприємництва мають місце окремі зловживання спрощеною системою оподаткування та надмірний контроль господарської діяльності з боку контролюючих державних органів. Але все ж-таки механізм державного регулювання під-приємницької діяльності являє собою гідну основу для нововведень та перетворень в плані усунення всього того, що спонукає підприємців до застосування нелегальних заходів.

Державними органами здійснюється контроль за діяльністю підприємців і підтримка вітчизняного бізнесу у вигляді надання земельних ділянок, передачі державного майна, сприяння в організації матеріально-технічного забезпечення, інформаційного обслуговування діяльності, підготовці кадрів, первісному облаштуванні неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з їх продажем або передачею, стимулювання модернізації технології, інноваційної діяльності, освоєння нових видів продукції та послуг, надання інших видів допомоги (згідно ст.48 ГКУ)[1].

Зміни, які відбулися й продовжують відбуватися в сучасній законодавчій базі України стосовно підтримки вітчизняного бізнесу, спрямовані на подальший його розвиток. Але сучасна державна підтримка має певні недоліки, бо за останні роки (у тому числі в період світової фінансової кризи) побільшала чисельність українських мільярдерів й зросли їх сукупні статки, але й «стало більше іноземців, які облаштувалися і побудували тут свій бізнес», поступово зростає й кількість мільйонерів, яких, за даними Державної податкової служби України, майже 2300 (точніше 2291) задекларованих мільйонерів, а «за неофіційними даними, в Україні налічується близько 20 тисяч мільйонерів» [4]. Офіційна статистика з мережі Інтернет зазначає, що, наприклад сукупні статки 21 мільярдера в 2011 р. становили майже $58 мільярдів [4]. Цьому в значному ступеню сприяла й існуюча в Україні податкова політика.

Суттєву державну підтримку слід надавати не суб’єктам великого, а мікро-, малого або середнього підприємництва. Доцільно поступово переходити до прогресивної шкали податків на доходи (прибутки), як це відбувається в країнах Європи, наприклад у Франції, в Німеччині та інших, де розмір податків складає 45-50 відсотків на великий статок бізнесменів. Доцільно створювати й підтримувати (інвестувати) державні корпорації, як це в свій час було зроблено в Сполучених штатах Америки відносно компанії Боїнг (англ.The Boeing Company), яка зараз є одною з найбільших світових аерокосмічних та оборонних корпорацій;

Потрібно розробити таку програму підтримки вітчизняного виробника, яка б сприяла добросовісній конкуренції, але не була б спрямована на обмеження ввозу в країну зарубіжного конкурентоспроможного товару.

Дзюба С.Г.,

д.е.н., професор, Донецька філія УДУФМТ

Джерела:

  1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
  2. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
  3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
  4. Офіційна статистика з мережі Інтернет: http://www.pravda.com.ua/news/2011/03/17/6025516/
  5. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
  6. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України N 755-IV від 15 травня 2003 року (станом на 05.07.2012 р.). [Електронний ресурс]. –Режим до-ступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/755-15/print1362502609825552
  7. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України №1775-III від 1 червня 2000 ро-ку. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

Залишити новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
  • Дозволені теги HTML: <a> <em> <strong> <cite> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd><noindex>
  • Рядки і параграфи переносяться автоматично.

Більше інформації про опції форматування