Финансы студентам

Фактори макросередовища підприємства

Фактори макросередовища підприємства – це неконтрольовані підприємством фактори, які формуються під дією економічних, соціально-культурних, природно-географічних, науково-технологічних, політико-правових сил і впливають на результати його діяльності.

До макросередовища підприємства відносять цілий ряд факторів.

Економічні - рівень безробіття, темпи інфляції, система оподаткування, ціноутворення, субсидії і фінансові пільги національним виробникам, інвестиційний клімат в країні, стан фінансової системи, умови отримання кредитів, стабільність або коливання курсу національної грошової одиниці по відношенню до іноземної валюти, вартість різних видів ресурсів. Наприклад, збільшення витрат бюджету на соціальні потреби, зниження оподаткування приводить до зростання платоспроможного попиту на основні категорії товарів споживання.

Демографічні - загальна чисельність населення країни, його вікова структура, питома вага населення, що має той або інший освітній рівень, що відображає інтелектуальний потенціал суспільства, тривалість життя населення, темпи приросту (зниження) працездатного населення, поведінку людей, пов'язану з плануванням сім'ї, вибором бажаного числа дітей, часом появи першої дитини, інтервалом народження дітей, житлові умови, міграційна активність, загальна, професійна і спеціальна працездатність. Наприклад, демографічні зміни в США і низці європейських країн (у тому числі і в Україні) характеризуються зниженням рівня народжуваності і збільшенням вікової структури населення, що викликає зменшення ємкості національних ринків, приводить до змін в експортній політиці підприємств.

Соціально-культурні - менталітет, культурні традиції, устрій життя, звички і вірування, етичні і моральні цінності. Наприклад, у зв'язку із зменшенням видів робіт, що вимагають важкої фізичної праці, історично відбулася зміна ролі жінок в сім'ї. Більшість з них почали віддавати перевагу роботі зовні дома. Це позначилося на розширенні сфери послуг (спричинило збільшення попиту, наприклад, на харчові напівфабрикати).

Природно-географічні - індустріально-аграрний потенціал, забезпечення корисними копалинами, рівень енергетичної незалежності країни. Облік названих факторів впливає на ухвалення рішень щодо територіальної організації виробництва, використання в процесі діяльності підприємств природних ресурсів. Прикладами факторів, що роблять серйозний вплив на функціонування підприємств в сучасних умовах, є запаси сировини, що все зменшуються, проблеми утилізації відходів, складнощі із знаходженням відповідного місцеположення для крупних промислових комплексів.

Екологічні або природні - якість грунту, повітря, води,  кількість твердих побутових відходів і отруйливих речовин, надійність гідро-, газо- і нафтопроводів, розміри можливих необоротних наслідків діяльності підприємств на екосистему. Перераховані фактори роблять вплив не тільки на діяльність підприємства, а і на безпеку людини і природного середовища, що її оточує.

Науково-технологічні - рівень розвитку науки і техніки, технологічні інновації, науково-технічний потенціал країни. Для підприємств важливим є облік рівня і тенденцій техніко-технологічного розвитку лідерів в галузі, а також своїх прямих конкурентів. Істотний вплив на створення і використання технічних інновацій надає світовий науково-технічний прогрес, який останніми роками був стрімким і торкнувся всі без виключення сфери життя, привів до появи нових галузей, наприклад, мікроелектроніки, робототехніки, Інтернету, супутникових телестанцій, кабельної мережі, запису на компакт-дисках.

Політико-правові - рівень корумпованості влади, трансформація форм і відносин власності, система державного регулювання підприємницької діяльності, антимонопольне законодавство. Наприклад, зміни  політичного курсу країни здатні спричинити істотні зміни як в умовах діяльності підприємств, так і скорегувати задачі і основні напрями здійснення цієї діяльності.

Міжнародні - вартість ресурсів за кордоном, купівельна спроможність місцевого населення, митні збори, особливості національного законодавства. До дії міжнародних факторів схильні переважно підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, пов'язану з міжнародною кооперацією, експортом і імпортом продукції. Наприклад, реклама алкоголю на телебаченні, а також в магазинах роздрібної торгівлі у Франції і низці інших європейських країн є незаконною [5, с.63]. В деяких випадках міжнародне законодавство надає вплив на підприємства незалежно від їх  діяльності і місце розташування. Наприклад, закони Європейського Союзу мають силу, що перевершує силу національних законів країн-учасниць Європейського Союзу.

Для вітчизняних суб’єктів господарювання важливо мінімізувати негативні впливи факторів зовнішнього середовища, що несуть загрозу персоналу, фінансовим, матеріальним засобам, інформаційним ресурсам, іншим системам підприємства. Внаслідок реалізації зовнішніх погроз, які виникають в політичній, економічній, правовій, екологічній, конкурентній та інших сферах, можуть піддаватися або не піддаватися прогнозуванню, бути явними або неявними, викликані об’єктивними або суб’єктивними факторами, приводити до збитків або катастрофічних наслідків, багато підприємств опинились в тривалій і глибокій економічній кризі. В залежності від характеру побудови системи захисту діяльності підприємства можна виділити два типи антикризового управління: так званий „активний”, що полягає в постійному моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища, збиранні і аналізі первинної інформації, пошуку і врахуванні потенційних погроз і небезпек, прогнозуванні ймовірності розвитку кризи, завчасного розроблення плану антикризових заходів, призначенні відповідальних виконавців, резервуванні необхідних коштів, та „пасивний” – реагування на наявні кризові явища, адаптація внутрішньої середи підприємства до нових умов діяльності, відновлення передкризового стану підприємства. Активний тип антикризового управління має стати пріоритетним, оскільки він спрямований на попередження розвитку кризи та на якнайшвидше подолання наслідків її можливого прояву, на відміну від пасивного типу, що передбачає ухвалення рішень лише з огляду на наявні кризові явища.

Варіантами реагування підприємств на реалізацію погроз і небезпек зовнішнього середовища можуть бути: скорочення персоналу, сумісництво посад; ліквідація окремих служб та структурних підрозділів; скорочення виробництва продукції; реалізація резервів зменшення собівартості випуску продукції та підвищення прибутковості; диверсифікація діяльності підприємства; зміна організаційної структури підприємства, удосконалення системи управління; модернізація технології та обладнання, впровадження інновацій. Результатом виходу підприємства із кризового стану мають стати якісні зміни в його діяльності, удосконалення організаційної структури, системи управління, технології виробництва тощо.

Залишити новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
  • Дозволені теги HTML: <a> <em> <strong> <cite> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd><noindex>
  • Рядки і параграфи переносяться автоматично.

Більше інформації про опції форматування